Олена Іванишин

 Львівське Метро

Життєпис пасажирки Львівського метро. Характер персонажів, що я зустріла, дещо іронічний. Проте, в їх провінційній простоті багато щирості, безпосередності та краси. Вони як антиподи  рабству інстаграмної естетики. В недосконалості і є саме життя. 

Вічний газон, що росте безупину і ми щодня терпляче його косимо. Прекрасність буденної рутини, в якій ми знаходимо сенси буття, вступаючи в діалог з оточуючим світом, який ми не вибираємо.

​

Олена Іванишин

В центрі дослідження людина.

​

Кожен акварельний лист – портрет чи урбаністична багатофігурна сцена – звертається до непомітних проте всюди присутніх образів нібито випадкових перехожих.

Перед нами розгортається ціла життєва драма з нотками іронії перебільшення і замилування звичайним, побутовим, рутинним.

​

Ми стикаємося, зі звичайними людьми, проте в дещо незвичайних картинах.

Люди – цілком звичайні люди – та їхні історії є центром привабливості цієї виставки.

Якщо ми будемо більш прискіпливими до вивчення природи цих образів, вони зміняться та відкриють нам багатошаровий світ сенсів і настроїв.

​

Мета цього проекту вимальовується на своєрідний миттєвий груповий знімок, фіксацію людей нашого час, перед нами цілі серії зображень людей, які займаються своїми повсякденними справами без зайвої метушні чи клопоту. Прості люди! Я чую, як ви заперечуєте. Ну, простої людини ж не існує! І, це цілком правда, і ця незвична виставка є вагомим доказом саме цього факту.

​

Тут є люди, портрети, зображення яких ми зазвичай не бачимо намальованими: продавчині з ринку, випадкові перехожі, бабуся на лавці у рідному дворі, працівники ЖЕКу, безхатьки, пасажири маршрутівок чи вигаданого проте дуже реального львівського метро.

​

Більш того, на всіх картинах зображені люди, які живуть сьогодні. Їх називають, ідентифікують, розміщують у їхніх конкретних місцях, оточують об’єкти, які день у день привертають їхню увагу. Так, це невеличке шоу з 20 - ти акварельних листів, повертає нас у ту епоху, коли картина могла бути надзвичайно захоплюючою через її сюжет. Говорячи це, я не маю на увазі, що всі праці грубо фігуративні у витончено-академічній формі)

​

Авторка, дарує нам радість знати більше про життя цих людей. Треба сказати, що вся ця демократизація предмета виглядає аж нітрохи не дивно, розставляє чутливі інколи іронічні проте сентиментальні акценти у картину дійсності та діалектику наших цінностей.

​

Придивіться уважно до погляду у «Людина без імені» чи органічність рухів і виразів у «Прекрасності буття» монументальність затриманого спостереження проситься до розкішної барокової рами чи великої фрески у громадському місці.

Можливо це дещо мрійливо і парадоксально, проте ми маємо можливість побачити щоденність що варта вічності, зафіксовану рутинну мить, що горить спалахами фантазії та здогаду.

мистецтвознавиця Наталія Туліна-Маруняк

BIO

Олена Іванишин народилась 1983 в місті Києві.

Навчалась в Державній художній середній школі імені Т. Г. Шевченка.

У 2007 році закінчила Львівську національну академію мистецтв, кафедру художнього скла.

Після завершення навчання пішла у довготривалу декретну відпустку і до 2018 року не займалась мистецтвом.

Живе і працює у Львові.

Автор персональних проектів та учасник колективних виставок.

Техніка акварель.

​

CV

• 2023р.  "Від•Чуття Від•Лютого", Колективна виставка акварелі. Роботи виконані від початку повномасштабного вторгнення. Галерея "Митець", Київ.

• 2022  "Вибране". Персональна виставка. L.V. Cafe Jazz Club, Львів.

• 2022"Акварельні вечорниці". Проєкт IWS (International Watercolor Society) Ukraine.

• 2021р.  "Імена твої, Україно". МСУМК, Луцьк, Україна.

• 2021р.  "Відсвіт". Персональна виставка в галереї Львівського органного залу.

• 2021р.  "Our Wonderful world". Харків-Львів-Люблін, Міжнародна виставка від IWS Ukraine.

• 2020  “Львівська школа акварелі”. PM Gallery, Львів.

• 2019р.  участь в проєкті IWS Ukraine. Львів Палац мистецтв.

• 2019р.  "Акварель", Персональна виставка. L.V. Cafe Jazz Club, Львів.