Роботи поєднують у собі два виміри існуючої для мене реальності. З одного боку - це чуттєвий досвід споглядання і захоплення природи, яка по своїй суті є досконалою, несе відпочинок, втіху та спокій. З іншого - фонова тривога, військові дії в країні та невизначеність.

​

Представлений ряд робіт формує власні рефлексії на тему війни та світу.

Війна в Україні для мене - це і сум втрати, паніка, огортання незрозумілим, факти, надія. Я взагалі не говорю про війну, але пам’ятаю про неї, про її учасників, про її наслідки для країни, окремої людини і для себе.

​

Мир уособлюється в надзвичайному заглибленні та непоспіху, можливості зупинитися та милуватись абсолютною красою природи. Ліній гір, колір моря, снігу, безмежність неба, рослинність – для всіх спроб знайти свій символ. Бачити більше, інакше, переосмислювати звичні пейзажі, відображати своєю мовою. В роботі присутній текст, який є провідником: рядок зі священного писання про зв’язок з природою, про творення світу.

​

Назва виставки апелює до часу, земля ніби вбирає в себе всі зміни світу, пам’ятає події, людей зберігає в своїй смерті і дає нове життя.

​

Глядач може по-своєму прийняти запропоновані роботи, відчути емоцію художника, його почуття, або споглядати твір відсторонено, звертаючи увагу на техніку виконання, композицію, кольори та свої особисті реакції.  

​