Групова Виставка

Ми, колектив мультидисциплінарних мисткинь, відстоюємо наш маніфест:

«Тіло — це не об’єкт для оцінювання, а особиста історія, що заслуговує на повагу та емпатію».

​

Наша виставка не має на меті формувати бачення відвідувачів. Натомість це простір, у якому ми ділимося своїми наративами та стосунками з власним тілом через мультимедійні форми: фотоколажі, відео, акриловий живопис і перформанс. Ми прагнемо створити середовище, де кожна людина може переосмислити власні взаємини зі своїм тілом, прислухаючись до внутрішніх голосів, що формували її розуміння тілесності.

​

Упродовж історії жіноче тіло постійно привертало увагу й провокувало дискусії, тоді як чоловіче тіло часто залишалося в тіні. У багатьох культурах жіноча форма використовувалася як своєрідна валюта. Протягом століть в мистецтві з’являлися незліченні зображення жінок, проте справжні історії цих моделей часто були приховані або переписані чоловічим наративом. У межах цієї виставки ми ставимо запитання: що означає сьогодні жити в тілі, бути побаченим і говорити через плоть.

​

Одним із ключових викликів сучасного мистецтва є фрагментація людського сприйняття, коли тіло, розум і психіка розглядаються як окремі, роз’єднані сутності в суспільстві, яке часто судить тіло зовні, підносить розум над емоціями й залишає внутрішні процеси невидимими.

​

Наш проєкт пропонує мистецьке дослідження, зосереджене на цілісності. Чи може мистецтво стати простором, де фізичний прояв й внутрішнє «я» інтегруються в одну цілісну структуру без спрощення до зовнішності, гендеру чи соціальної ролі?

Ми віримо, що тіло — це величезний архів досвідів, спогадів і повідомлень. Це мова, через яку ми водночас виражаємо себе й інтерпретуємо світ. Часто наше тіло промовляє правду, до якої ми ще не готові підібрати слова. Воно може виявляти приховані емоції та думки набагато сильніше, ніж будь-яка мова.

​

Незалежно від того, як ми виглядаємо, суспільство навчає нас, що ми ніколи не є «достатніми». Людей з будь-якою зовнішністю піддають критиці та соромлять. Нам кажуть виправляти те, що робить нас інакшими, але наші так звані недосконалості - священні. Тіло - це наш дім, простір, через який наш внутрішній світ стає видимим і відчутним.

Ми тут не для того, щоб давати відповіді. Ми хочемо, щоб люди йшли з питаннями, а не висновками.